ТРОХИ ІСТОРІЇ…

Обравши курс в Європу, стає очевидним, що нам необхідні зміни і їх слід починати робити з сім’ї. Кожна сім’я для себе обирає ту модель стосунків, в якій подружжю буде комфортно. Якщо звернутися до практики, то справжні сімейні щасливі відносини – це, перш за все, ті відносини, в яких комфортно кожному з членів сім’ї, і кожен може отримати те, що йому необхідно. В таких взаємовідносинах присутня можливість відкрито обговорювати те, що відбувається, що турбує . Можна навести сотні прикладів, де взаємодія в стосунках між чоловіком і жінкою є на рівні взаємобалансу. Тобто щастя та любов в сім’ю приносять самі стосунки, а не їхній статус чи модель.

Представники нашого ЦПП наприкінці 80-х років, побувавши за кордоном, вперше звернули увагу на осередки психологічної підтримки сім’ї та мали нагоду переконатися, що держава не залишає поза увагою родини, які потребують допомоги. Як показує закордонна практика, діяльність таких закладів дає позитивні результати і виправдовує себе. Саме це і надихнуло Благодійну організацію “Благодійний фонд”Злука” Івано -Франківської області “” почати робити корисні справи для сімей, які цього потребують. У непрості для України 90-ті разом з однодумцями ми допомагали тим, хто опинився у складних життєвих обставинах (продуктами, ремонтом господарських споруд і тд.). Така волонтерська місія схилила нас до висновку, що сім’ї іноді потребують більше психологічної допомоги, емоційної підтримки та розуміння.

Маючи вже деякі знання про діяльність центрів психологічної допомоги у країнах Європи, і побачивши значну кількість негараздів, з якими живуть сім’ї в Україні, в нас зародилася ідея створити подібний Центр на території Прикарпаття, який би допомагав нашим сім’ям ставати щасливішими. Вже тоді ми точно знали, що зробимо все можливе, щоб на теренах Прикарпаття працювали подібні центри. З 2002 р. почалося заснування благодійної організації “Злука”, а вже пізніше був створений відокремлений підрозділ Центр психологічних послуг “Щаслива сім’я”. Паралельно у тому ж 2002 році почалося будівництво стаціонарного Центру психологічної допомоги “Щаслива сім’я”. На той час основне його призначення – це отримання психологічної допомоги в умовах цілодобового стаціонару сім’ям, які опинилися у складних життєвих обставинах. Основний акцент був зроблений на тих, хто постраждав від насильства (взято за основу ЗУ “Про попередження насильства в сім’ї” від 2001р). Без сумніву, психологічної допомоги потребували жертви насильства, але, як правило, в ті часи не звертались за психологічною допомогою, бо не прийнято в нас говорити про такі труднощі. Хоча і на даний час не усі сім’ї готові ділитися такою проблемою і вирішувати її.

За кордоном у Центрах психологічної допомоги було передбачено, що працювати потрібно обов’язково з кривдником, потрібно тимчасово його ізолювати від сім’ї, а не дружину з дітьми направляти до Центру соціально-психологічної допомоги. Тому нашою метою було те, щоб до Центру психологічної допомоги, крім жертв насильства, могли звертатися і самі насильники, щоб з допомогою фахівців навчитися справлятися з “синдромом кривдника”.

В процесі здійснення громадської діяльності по наданню психологічної допомоги сім’ям, які постраждали від домашнього насильства, став очевидним той факт, що в переважній більшості насильство в сім’ях вчиняли ті, хто пройшов війну в Афганістані. Така категорія населення вже на той час потребувала психологічної допомоги та реабілітації. Досвід країн, які переживали воєнні події, наголошує на необхідності тривалої психологічної реабілітації не лише учасника, але і усіх членів його сім’ї. Ми вже мали досвід «афганського синдрому», де і донині люди залишилися з цією тривогою, так і не подолавши її. Мабуть, через те, що нам бракує досвіду, знань і наявності у державі реабілітаційних центрів для проходження психологічної реабілітації учасників бойових дій та їхніх сімей.